Хоча на початку 20-го століття було багато естетично впливових офісних стільців, це був низький рівень ергономічного дизайну.Наприклад, Френк Ллойд Райт створив багато вражаючих стільців, але, як і інші дизайнери, його більше цікавив декор стільця, ніж ергономіка.У деяких випадках він брав до уваги діяльність людини.Крісло Larkin Building 1904 року було розроблено для друкарок.Коли друкарка нахиляється вперед, стілець теж нахиляється.
Через низьку стійкість стільця, який пізніше назвали «кріслом самогубця», Райт захищав свою конструкцію, кажучи, що вона вимагає від вас хорошої пози сидячи.
Крісло, яке він зробив для голови компанії, можна було повертати і регулювати його висоту, вважалося одним з найкращих офісних стільців.Стілець зараз знаходиться в Метрополітен-музеї.
У 1920-х роках ідея про те, що комфортне сидіння робить людей ледачими, була настільки поширеною, що робітники на фабриках сиділи на лавках без спинок.У той час почастішали скарги на зниження продуктивності та хвороби працівників, особливо серед робітниць.Так, компанія Tan-Sad випустила на ринок сидіння, яке може регулювати висоту спинки.
Ергономіка поступово стала популярною в цей час у 1950-х і 1960-х роках, однак цей термін з’явився понад 100 років тому й не вийшов на перший план до Другої світової війни.Дослідження показали, що після Другої світової війни на багатьох роботах ми повинні були сидіти.Стілець MAA 1958 року, розроблений дизайнером Германа Міллера Джорджем Нельсоном, був новим у тому, що його спинка та основа нахилялися незалежно, створюючи новий досвід для людського тіла під час роботи.
У 1970-х роках промислові дизайнери зацікавилися принципами ергономіки.Є дві культові американські книги: «Міра людини» Генрі Дрейфусса та «Людський масштаб» Нільса Діффріента, які ілюструють тонкощі ергономіки.
Рані Людер, спеціаліст з ергономіки, який стежив за кріслом протягом десятиліть, вважає, що автори двох книг у певному сенсі спрощують, але ці спрощені рекомендації допомагають у розробці крісла.Девенріттер і дизайнери Вольфганг Мюллер і Вільям Штумпф, реалізуючи ці відкриття, винайшли метод використання формованої поліуретанової піни для підтримки тіла.
У 1974 році сучасний виробничий магнат Герман Міллер попросив Штумпфа використати його дослідження для розробки офісного крісла.Результатом цієї співпраці стало крісло Ergon, вперше випущене в 1976 році. Хоча експерти з ергономіки не погоджуються з кріслом, вони не заперечують, що воно принесло ергономіку в маси.
Крісло Ergon є революційним в інженерному плані, але воно некрасиве.З 1974 по 1976 рік Еміліо Амбас і Джанкарло Піретті розробили «Chair Chair», який поєднує в собі інженерію та естетику і виглядає як витвір мистецтва.
У 1980 році офісна робота була найшвидше зростаючим сегментом ринку праці США.Того року норвезькі дизайнери Пітер Опсвік і Свейн Гусруд запропонували альтернативне рішення для лікування болю в спині, хронічного сидіння за столом та інших проблем зі здоров’ям: не сідайте, а ставайте на коліна.
Норвезьке крісло Balans G, яке відмовляється від традиційного положення сидячи під прямим кутом, використовує кут вперед.Сидіння Balans G ніколи не мало успіху.Імітатори масово виробляли ці стільці без серйозного розгляду конструкції, що призвело до постійного потоку скарг на біль у колінах та інші проблеми.
Оскільки комп’ютери стали невід’ємною частиною офісів у 1980-х роках, зросла кількість повідомлень про травми, пов’язані з використанням комп’ютера, і багато дизайнів ергономічних стільців дозволяли використовувати більше поз.У 1985 році Джером Конглтон сконструював сидіння Pos, яке він назвав природним і невагомим, і яке також вивчалося НАСА.
У 1994 році дизайнери Германа Міллера Вільямс Стампф і Дональд Чедвік розробили стілець Allen Chair, ймовірно, єдине ергономічне офісне крісло, відоме зовнішньому світу.Що нового в кріслі, так це те, що воно підтримує поперековий відділ хребта, а у вигнуту спинку імплантовано фігурну подушку, яка може змінюватися разом з тілом, щоб адаптуватися до різних положень, будь то нахил для розмови по телефону або нахил вперед для друку.
Завжди знайдеться дизайнер, який напивається під час дослідження, крутиться і плює світу в обличчя.У 1995 році, всього через рік після появи стільця Аллена, Дональд Джадд, якого Дженні Пінтер називала художником і скульптором, збільшив спинку і збільшив маневреність сидіння, створивши пряме крісло, схоже на коробку.Коли його запитали про зручність, він наполягав, що «прямі стільці найкраще підходять для їжі та писання».
З моменту появи стільця Allen Chair з’явилося багато вражаючих стільців.Тим часом слово «ергономіка» втратило сенс, оскільки є більше та кращих досліджень, ніж будь-коли раніше, але досі немає стандарту, як визначити, чи стілець є ергономічним.
Час публікації: 16 червня 2023 р